Розбираємо: норми, температуру, погоду та ризик опіків
КАС дає аграрію можливість точно дозувати азот і вносити його в різні періоди вегетації. Але рідка форма добрива має свою специфіку: ефективність КАС залежить не лише від норми азоту, а й від того, куди, коли та за яких умов потрапив розчин.
Тому питання «скільки КАС внести на гектар?» варто починати не з літрів, а з потреби культури в азоті.
Спочатку рахуємо азот, а не літри КАС
КАС-32 містить 31-33% азоту, КАС-30 — 29-31%, КАС-28 — 27-29%. При цьому рідке добриво має іншу густину, ніж вода, тому переводити літри в кілограми за принципом 1 л = 1 кг неправильно.
Правильна логіка розрахунку: потреба в N → кількість діючої речовини → марка КАС → фізична маса добрива → об’єм розчину.
І лише після цього налаштовують техніку на необхідну норму внесення. Під час калібрування обприскувача густину КАС також потрібно враховувати окремо від води.
Куди має потрапити КАС?
Це одне з найважливіших питань. КАС можна застосовувати до сівби, по ґрунту, у підживлення вегетуючих культур, смугово або локально — залежно від культури та технології.
Але КАС як джерело азоту і КАС як позакореневе підживлення — не одне й те саме.
Якщо завдання — внести значну норму азоту під час вегетації, бажано мінімізувати контакт концентрованого розчину з листковою поверхнею. Для зернових для цього застосовують струменеві форсунки або шланги, які спрямовують розчин униз, а для просапних культур можливе внесення між рядками.
NDSU, наприклад, рекомендує для підживлення озимої пшениці UAN використовувати stream bars саме для зменшення опіків листків. Чим більша норма КАС — тим важливіше доставити його до ґрунту, а не покрити ним листкову поверхню.
Чому КАС може обпалювати листя?
КАС — концентрований сольовий розчин. При потраплянні значної його кількості на листок виникає ризик пошкодження тканин. Ризик зростає зі збільшенням норми азоту, площі листкової поверхні, температури та за несприятливих умов застосування. Penn State окремо застерігає від внесення КАС у спекотні та вологі дні, а також зазначає, що ризик пошкодження пшениці збільшується на пізніших фазах розвитку.
Тому правило «КАС можна лити по листку» без уточнення норми, фази та способу внесення — небезпечне спрощення.
При якій температурі вносити КАС?
Тут часто хочеться отримати одну цифру: наприклад, «до +20 °C можна, після +20 °C — не можна». Агрономічно це некоректно.
Температура — лише один із факторів. Значення мають також сонячна радіація, вологість повітря, стан рослини, фаза розвитку, концентрація розчину та кількість КАС, яка потрапляє безпосередньо на листок. За підвищеної температури ризик пошкодження листків зростає, тому за необхідності контакту розчину з рослиною краще уникати найспекотнішої частини дня. Для пшениці, наприклад, радять пізні внесення КАС проводити вранці або ввечері, а не в денну спеку.
А якщо КАС вноситься струменево безпосередньо до ґрунту, ситуація вже зовсім інша, ніж при дрібнокрапельному покритті листка. Тому правильніше говорити не про одну «дозволену температуру», а про поєднання температури + фази + норми + способу внесення.
КАС краще вносити перед дощем?
Помірні опади після поверхневого внесення можуть бути корисними. Причина в складі КАС: приблизно 50% азоту в ньому припадає на амідну форму, ще 25% — на амонійну і 25% — на нітратну. Амідна частина при поверхневому внесенні має ризик аміачних втрат, а надходження води допомагає перемістити її в ґрунт.
University of Minnesota наводить орієнтир близько ¼ дюйма опадів — приблизно 6 мм — як кількість води, здатну перемістити поверхнево внесений карбамід достатньо глибоко для істотного зниження ризику волатилізації.
Але звідси не випливає правило «чим сильніший дощ після КАС, тим краще». Надлишок води створює вже інший ризик: нітратна форма азоту є рухливою і за перезволоження може втрачатися через вимивання або денітрифікацію. Отже, помірні опади після внесення — плюс; сильні тривалі зливи — вже потенційний ризик.
Чи потрібно розводити КАС водою?
Ось тут є один із найпоширеніших міфів. Розведення КАС водою зменшує концентрацію розчину, але не зменшує кількість солей і азоту, яку ми повинні внести на гектар, якщо норма діючої речовини залишається тією самою.
Тому вода не перетворює високу норму КАС автоматично на безпечне позакореневе підживлення. Більше того, збільшення загального об’єму робочої рідини може збільшувати площу змочування листків. Отже, питання має звучати не «скільки води додати?», а яку норму азоту ми вносимо, на якій фазі і куди повинен потрапити розчин.
Які форсунки використовувати?
Вибір форсунки визначається завданням. Якщо необхідно внести основну дозу азоту по вегетуючій культурі, наша мета — не створити дрібне рівномірне покриття листка, як під час внесення ЗЗР, а доставити КАС до поверхні ґрунту з мінімальним контактом із рослиною. Саме тому для таких операцій використовують струменеві рішення, шланги та інші системи локалізації потоку.
Для просапних культур КАС можна подавати смугою між рядками; дослідження Penn State також показували перевагу нанесення смугами (струменеве внесення) порівняно із суцільним обприскуванням щодо використання азоту.
Ефективність КАС визначається не самим фактом його внесення.
Правильна норма азоту + відповідна фаза культури + погодні умови + правильний спосіб доставки розчину = ефективне використання КАС.
І особливо важливо розділяти два поняття: дати азот через ґрунт і провести позакореневе підживлення — це різні технологічні завдання. Чим більшу норму азоту необхідно внести, тим важливіше контролювати не лише скільки КАС потрапило на гектар, а й куди саме він потрапив.