КАС часто називають універсальним азотним добривом. Його можна вносити до сівби, використовувати для основного та кореневого підживлення під час вегетації, а в окремих випадках — для позакореневого живлення. Саме останній варіант викликає найбільше запитань.

Чи можна вносити КАС по листку? Яка норма буде безпечною? Чому після внесення з’являються опіки? І чи означає будь-яка пляма на листку, що технологію порушено?

Розбираймося по суті.

Чому КАС може пошкоджувати листок?

КАС — це концентрований водний розчин карбаміду й аміачної селітри, який містить три форми азоту: амідну, амонійну, нітратну. Завдяки цьому КАС забезпечує різну швидкість і тривалість азотного живлення. Водночас висока концентрація розчинених азотних сполук створює значне сольове навантаження на тканини листка.

Коли крапля концентрованого КАС потрапляє на листкову поверхню, між розчином і клітинами виникає осмотичний градієнт. Простіше кажучи, концентрований сольовий розчин може спричинити локальне зневоднення клітин у місці контакту. На характер пошкодження також впливають проникність кутикули, тривалість контакту, концентрація солей після випаровування води та чутливість конкретної тканини. Якщо навантаження виявляється надмірним, клітини пошкоджуються і на листках з’являються некротичні плями, підсушені кінчики або «підпалені» краї. Отже, опік від КАС — це переважно осмотичне й сольове пошкодження тканин у місці контакту.

Його поява не обов’язково свідчить про погану якість добрива. Але вона може вказувати на те, що концентрація, доза, погодні умови або спосіб внесення не відповідали стану культури.

Від чого залежить ризик опіку?

Не існує однієї норми КАС, яка буде однаково безпечною для всіх культур, фаз розвитку та умов внесення. Реакція рослини залежить від цілого комплексу чинників. Концентрація робочого розчину. Чим вищий вміст КАС у робочій рідині, тим більшим буде сольове навантаження на листок.

Норма азоту. Чим більше азоту потрапляє безпосередньо на листкову поверхню, тим вищий ризик пошкодження.

Температура. За високої температури рослини чутливіші до стресу, а вода з робочого розчину швидше випаровується.

Вологість повітря. За сухого повітря концентрація солей у краплі на поверхні листка швидко зростає.

Сонячне випромінювання. Робота під інтенсивним прямим сонцем посилює навантаження на рослину й підвищує ризик пошкодження тканин.

Стан культури. Рослини, які вже перебувають у водному, температурному або іншому стресі, реагують на концентровані розчини гостріше.

Фаза розвитку. Чутливість залежить від культури й конкретної фази. У пізніші періоди допустиму концентрацію робочого розчину зазвичай знижують. Особливо небажано пошкоджувати верхні продуктивні листки зернових, зокрема прапорцевий, який відіграє важливу роль у формуванні та наливанні зерна.

Стан листків. Внесення по мокрих від роси або дощу рослинах може збільшувати площу розтікання КАС і затримувати розчин на листковій поверхні.

Розмір крапель і тип форсунок. Вони визначають, яка частина робочого розчину залишиться на листках, а яка потрапить до ґрунту.

Не кожне внесення КАС на посів є позакореневим підживленням

Вислів «внести КАС по листку» часто об’єднує дві різні технологічні операції.

Перша — внесення КАС на вегетуючий посів із доставкою добрива до ґрунту. Розчин проходить крізь рослинний покрив, потрапляє на поверхню ґрунту, а азот надалі засвоюється переважно кореневою системою.

Друга — справжнє позакореневе підживлення. У цьому випадку розбавлений робочий розчин навмисно наносять на листкову поверхню, щоб частина поживної речовини проникла безпосередньо у тканини рослини.

Різниця принципова:

  • під час кореневого підживлення контакт КАС із листками потрібно мінімізувати;
  • під час позакореневого підживлення контакт із листком є метою, але концентрація і доза азоту мають бути значно нижчими.

Тому сам факт проходження обприскувача по вегетуючих рослинах ще не робить внесення позакореневим.

Концентрація визначає агресивність розчину, форсунка — характер контакту

Розбавлення водою зменшує концентрацію солей і ризик опіку. Але не менш важливо, якими краплями робочий розчин потрапляє на рослину.

Плоскоструменеві щілинні форсунки, налаштовані на дрібно- або середньокрапельне обприскування, забезпечують значне покриття листкової поверхні. Для багатьох засобів захисту рослин це необхідно. Під час внесення значної норми КАС суцільне покриття листків, навпаки, підвищує ризик пошкодження.

Якщо основне завдання — забезпечити культуру значною кількістю азоту через ґрунт, застосовують:

  • крупнокрапельні дефлекторні розпилювачі;
  • багатоструменеві форсунки;
  • розливні трубки;
  • шланги та інші системи, що спрямовують розчин униз.

Великі краплі або струмені мають проходити крізь рослинний покрив і потрапляти на ґрунт, а не затримуватися й розтікатися по листковій поверхні. Тому практичний принцип такий: що вища норма азоту, то меншим має бути контакт КАС із листками.

Навіщо тоді взагалі вносити азот через листок?

Позакореневе живлення має власне технологічне завдання. Через листкову поверхню рослина може засвоїти певну кількість азоту. Це дозволяє оперативно підтримати живлення у відповідальну фазу або частково скоригувати його за несприятливої роботи кореневої системи.

Але можливості листка обмежені. Він не призначений для безпечного поглинання тієї кількості азоту, яка потрібна культурі для формування всього врожаю.

Спроба закрити значну потребу в азоті шляхом обприскування рослин концентрованим КАС різко збільшує ризик:

  • осмотичного стресу;
  • пошкодження клітинних мембран;
  • появи некротичних плям;
  • втрати частини асиміляційної поверхні;
  • зниження фотосинтетичної активності.

Тому позакореневе підживлення — це корекція системи живлення, а не заміна основного внесення азоту до ґрунту.

КАС чи карбамід: що краще для позакореневого підживлення?

КАС можна використовувати в окремих схемах позакореневого підживлення, але він не завжди є оптимальним добривом для роботи по листку. До складу КАС входять не лише карбамід, а й амонійна та нітратна форми азоту. Через це він створює вище сольове навантаження на листкову поверхню, ніж правильно приготовлений водний розчин карбаміду. Тому в пізніші фази розвитку зернових, коли потрібно підтримати азотне живлення або вплинути на показники якості зерна, частіше застосовують саме розчин карбаміду.

КАС також може використовуватися для позакореневого живлення, але потребує:

  • невеликої дози азоту;
  • значного розбавлення;
  • концентрації, адаптованої до культури та фази;
  • сприятливих погодних умов;
  • правильно підібраних форсунок;
  • попередньої перевірки технології на невеликій ділянці.

Механічно переносити рекомендації щодо позакореневого внесення карбаміду на КАС не можна. Це різні за складом і фітотоксичністю робочі розчини.

Чи означає невеликий опік втрату врожаю?

Не обов’язково.

Важливо оцінювати не лише сам факт появи плям, а й:

  • площу пошкодженої листкової поверхні;
  • інтенсивність ураження;
  • фазу розвитку культури;
  • фізіологічний стан рослин;
  • те, які саме листки постраждали.

Невелике локальне пошкодження старіших нижніх листків не завжди призводить до економічно значущого зниження врожайності. Рослина може частково компенсувати втрату незначної площі листкової поверхні. Але видимий опік не є нормальною або бажаною частиною технології. Він означає, що тканини рослини вже зазнали пошкодження.

Наслідки можуть бути значно серйознішими, якщо:

  • уражено велику частину асиміляційного апарату;
  • культура перебуває у стресі;
  • пошкоджено молоді функціональні або верхні продуктивні листки;
  • опік виник у критичну фазу формування врожаю;
  • разом із КАС застосовували інші компоненти, що посилили фітотоксичність.

Тому принцип «трохи припекло — нічого страшного» так само неправильний, як і твердження «будь-яка пляма після КАС обов’язково означає втрату врожаю».

Чому не варто шукати універсальну безпечну норму?

Запитання «скільки літрів КАС можна дати по листку?» звучить логічно, але для правильного рішення цієї інформації недостатньо. Однакові 10, 20 або 30 л/га КАС можуть бути внесені:

  • нерозбавленими або з різною кількістю води;
  • у 100 чи 300 л робочого розчину;
  • дрібними краплями із суцільним покриттям;
  • великими краплями або струменями до ґрунту;
  • по молодих або вже добре розвинених рослинах;
  • у прохолодну похмуру погоду або в сонячний спекотний день.

Результат буде різним. Тому норму потрібно оцінювати не лише в літрах КАС на гектар. Потрібно одночасно знати:

  • кількість азоту в діючій речовині;
  • концентрацію КАС у робочому розчині;
  • загальну норму виливу;
  • культуру та фазу розвитку;
  • площу листкової поверхні;
  • спосіб розпилення;
  • кількість розчину, яка залишиться на листках;
  • погодні умови під час і після внесення.

Без цих даних назвати універсальну безпечну норму неможливо.

Коли ризик опіку особливо високий?

Найнебезпечніша комбінація для внесення КАС на листкову поверхню виглядає так: висока температура + низька вологість повітря + інтенсивне сонце + стресована культура + висока концентрація + значна кількість розчину на листках.

Додавання води знижує концентрацію, але не робить цю комбінацію автоматично безпечною.

Ризик також зростає:

  • під час внесення по росі або мокрих після дощу рослинах;
  • за подвійного покриття на перекриттях;
  • при нерівномірній роботі форсунок;
  • у разі використання невипробуваних бакових сумішей;
  • коли робочий розчин затримується на листках замість потрапляння до ґрунту.

Тому час внесення, погода, норма виливу та спосіб розподілення робочого розчину впливають на результат не менше, ніж кількість самого добрива.

То КАС по листку — можна чи ні?

Можна, але лише в обґрунтованих технологією випадках, невеликою дозою і в безпечній для конкретної культури та фази концентрації.

КАС не варто сприймати як звичайне листкове добриво, яким можна безпечно закрити високу потребу культури в азоті. Якщо рослині потрібно дати значну кількість азоту, основним шляхом має залишатися ґрунтове живлення. Під час внесення по вегетуючому посіву технологія повинна спрямовувати КАС до ґрунту й мінімізувати його контакт із листковою поверхнею. Якщо мета полягає саме в позакореневому підживленні, потрібні інший розрахунок дози, значно нижча концентрація та особливо уважний контроль умов внесення.

Запам’ятати просто

КАС до ґрунту — забезпечуємо основну потребу культури в азоті.

КАС на листок — лише обережно коригуємо живлення невеликою дозою.

Що більшу норму азоту потрібно внести, то меншим має бути контакт КАС із листковою поверхнею.