Після збирання врожаю починається формування системи живлення вже наступної культури. Саме в цей період традиційно вносять значну частину фосфорних і калійних добрив під основний обробіток ґрунту.
І справа тут не просто в тому, що «восени краще».
Фосфор і калій відносно малорухомі у ґрунті. Тому для їх ефективного використання важливо розмістити поживні речовини в тому шарі, де надалі буде розвиватися основна маса кореневої системи.
Фосфор має ще одну особливість: його загальний запас у ґрунті може бути значним, але частка форм, доступних рослинам, — набагато меншою. Після внесення фосфати також поступово взаємодіють із ґрунтом і можуть переходити у менш доступні форми. Саме тому спосіб внесення та розміщення фосфорного добрива часто не менш важливі, ніж його норма.
Калій краще утримується ґрунтовим вбирним комплексом і на більшості важчих ґрунтів переміщується відносно повільно. Тому його основне внесення також доцільно поєднувати з обробітком ґрунту.
Для культур із високою потребою у фосфорі та калії — зокрема кукурудзи й соняшнику — це особливо важливо. Рослина повинна мати доступ до цих елементів у зоні розвитку коренів тоді, коли вони їй потрібні, а не тоді, коли дефіцит уже проявився в посівах.
Водночас універсальної норми «під оранку» не існує.
Система удобрення має враховувати результати агрохімічного аналізу ґрунту, заплановану врожайність, попередник, винесення елементів, тип ґрунту та його забезпеченість фосфором і калієм.
Осіннє внесення фосфору й калію — це передусім можливість правильно розмістити малорухомі елементи у кореневмісному шарі ґрунту та сформувати основу живлення наступної культури.
А ефективність визначає не саме слово «осінь», а правильне поєднання дози, форми добрива, способу внесення, глибини заробки та фактичної потреби ґрунту й культури.