Про концентрацію, опіки та ефективність

«Розведіть КАС водою 1:1 — і можна спокійно працювати по листку». Таку рекомендацію аграрії чують доволі часто.

Логіка в цьому є: вода знижує концентрацію солей у робочому розчині, а отже — і ризик пошкодження рослин. Проте жодне співвідношення КАС і води саме по собі не може гарантувати відсутність опіків. Безпечність внесення залежить не лише від концентрації, а й від дози азоту, культури, фази її розвитку, погодних умов, стану листків, розміру крапель та способу внесення. Розберімося, коли КАС потрібно розбавляти, а коли важливіше змінити не концентрацію, а технологію його внесення.

Що відбувається, коли до КАС додають воду?

Вода знижує концентрацію солей у робочому розчині. Тому крапля розбавленого КАС за однакових умов менш агресивна для тканин рослини, ніж крапля нерозбавленого добрива. Отже, розбавлення справді може суттєво зменшити ризик опіків. Але воно не змінює кількість азоту, якщо норма самого КАС на гектар залишається незмінною.

Наприклад, якщо до 100 л КАС додати 100 л води, отримаємо приблизно 200 л робочого розчину. Частка КАС у суміші номінально зменшиться вдвічі, проте на гектар усе одно буде внесено 100 л самого добрива.

Тобто: КАС + вода = нижча концентрація робочого розчину, але не менша норма азоту.

Змінюються концентрація та загальний об’єм рідини, який потрібно розподілити по гектару. Кількість поживних речовин при цьому залишається тією самою.

Чи гарантує розбавлення відсутність опіків?

Ні. Воно зменшує ризик, але не усуває його повністю. Пошкодження листкової поверхні залежить від комплексу чинників:

  • норми КАС і кількості азоту на гектар;
  • концентрації робочого розчину;
  • культури та фази її розвитку;
  • температури й вологості повітря;
  • інтенсивності сонячного випромінювання;
  • стану рослин;
  • сухої чи вологої листкової поверхні;
  • розміру крапель;
  • типу форсунок;
  • рівномірності внесення та відсутності перекриттів.

Навіть розбавлений КАС може пошкодити рослини, якщо внести надмірну дозу, працювати у спеку, використовувати дрібнокрапельне розпилення або допустити подвійне внесення на перекриттях. Тому вода — це лише один з елементів безпечної технології.

Що означають співвідношення 1:1, 1:2 або 1:3?

Співвідношення КАС і води має практичне значення, оскільки визначає концентрацію робочого розчину. Але пропорцію не можна розглядати окремо від інших умов внесення.

Наприклад, у рекомендаціях щодо підживлення озимої пшениці КАС-32 у фазі початку виходу в трубку часто передбачають розбавлення водою у співвідношенні 1:2. За спільного внесення із засобами захисту рослин можуть застосовувати співвідношення 1:3 або 1:4. Проте такі рекомендації діють у конкретному технологічному контексті: за обмеженої разової дози азоту, відповідної фази розвитку культури, допустимої температури та правильно підібраних форсунок.

Тому говорити лише «розведіть КАС 1:2» недостатньо. Потрібно одночасно знати:

  • скільки кілограмів азоту необхідно внести;
  • яку норму КАС заплановано на гектар;
  • яка культура та фаза її розвитку;
  • куди потрібно доставити добриво — на листок чи до ґрунту;
  • якими форсунками проводитиметься внесення;
  • якою буде загальна норма виливу;
  • за яких погодних умов працюватиме обприскувач.

Отже, співвідношення КАС і води має значення, але воно не може бути єдиною основою технологічного рішення.

Коли воду справді варто додавати?

Розбавлення КАС може бути доцільним у кількох випадках:

  • для зменшення концентрації солей і ризику опіків;
  • для забезпечення необхідної норми виливу;
  • під час внесення невеликих доз азоту в пізніші фази розвитку;
  • у певних схемах позакореневого підживлення;
  • під час приготування сумісних бакових сумішей — лише після перевірки сумісності компонентів.

Водночас важливо не намагатися закрити високу потребу культури в азоті через листкову поверхню лише тому, що КАС попередньо розбавили водою. Чим більша доза азоту, тим важливіше забезпечити потрапляння добрива до ґрунту, а не його утримання на листках.

КАС на посів і позакореневе підживлення — не одне й те саме

Тут найчастіше й виникає плутанина.

Сам факт внесення КАС по вегетуючих рослинах ще не означає, що проводиться позакореневе підживлення. Якщо великі краплі або струмені проходять крізь рослинний покрив і потрапляють на поверхню ґрунту, азот надалі засвоюється переважно кореневою системою. У такому разі рослини фактично є перешкодою на шляху добрива до ґрунту, тому контакт КАС із листками потрібно мінімізувати.

Для цього застосовують:

  • крупнокрапельні дефлекторні форсунки;
  • струменеві форсунки;
  • розливні трубки або шланги;
  • інші системи, що спрямовують розчин униз.

Великі краплі мають скочуватися з листків і потрапляти на ґрунт, а не утримуватися на листковій поверхні. Позакореневе підживлення має інше завдання: невелику кількість поживної речовини потрібно нанести безпосередньо на листок і забезпечити її поглинання тканинами рослини. Для цього використовують значно нижчі концентрації та невеликі дози азоту. Чим пізніша фаза розвитку, тим чутливішим може бути листковий апарат і тим обережніше потрібно визначати склад робочого розчину.

Чи є КАС оптимальним для позакореневого підживлення?

КАС містить три форми азоту. З одного боку, це забезпечує різну швидкість і тривалість азотного живлення. З іншого — амонійна селітра у складі КАС підвищує сольове навантаження на листкову поверхню. Тому для справжнього позакореневого азотного підживлення, особливо у пізніші фази розвитку зернових, частіше використовують водний розчин карбаміду. Він за правильно підібраної концентрації зазвичай менш агресивний для листків, ніж КАС. КАС також можна використовувати у позакореневих схемах, але лише в невеликих дозах і концентраціях, підібраних під конкретну культуру та фазу розвитку.

Чому значну дозу азоту не варто вносити через листок?

Листкова поверхня має обмежену здатність безпечно поглинати поживні речовини. Щоб забезпечити високу потребу культури в азоті, через листок довелося б нанести значну кількість солей. Це різко збільшує ризик:

  • осмотичного стресу;
  • руйнування клітин листка;
  • появи некротичних плям;
  • передчасного відмирання частини листкової поверхні;
  • зниження фотосинтетичної активності.

Тому позакореневе підживлення не повинно замінювати основне кореневе живлення. Воно є інструментом оперативного коригування живлення, а не способом внести всю необхідну культурі норму азоту.

Чи можна розбавити КАС і внести його у спеку?

Розбавлення не скасовує впливу температури. За високої температури, низької вологості повітря, інтенсивного сонячного випромінювання або стресового стану культури ризик пошкодження листків залишається навіть після додавання води. Не варто використовувати розбавлення як спосіб «дозволити» собі працювати за несприятливих умов.

Правильніше:

  • перенести внесення на прохолодніший період;
  • працювати у вечірні години;
  • уникати внесення за температури, вищої за рекомендовану для конкретної технології;
  • змінити спосіб внесення;
  • спрямувати КАС до ґрунту, мінімізувавши контакт із листками.

Також не рекомендується вносити КАС по мокрих від роси або дощу рослинах. На вологій поверхні великі краплі можуть затримуватися й розтікатися по листку замість того, щоб скочуватися до ґрунту.

Простий приклад

Припустімо, необхідно внести 100 л КАС-32 на гектар.

За густини близько 1,32 кг/л це приблизно 132 кг КАС-32, у яких міститься орієнтовно 42 кг азоту.

Якщо додати 100 л води, отримаємо близько 200 л робочого розчину. Концентрація КАС у суміші знизиться, але кількість внесеного азоту залишиться тією самою — близько 42 кг/га. Отже, вода зробила робочий розчин менш концентрованим, але не перетворила значну дозу азоту на легке позакореневе підживлення.

Саме тому питання: «Скільки води додати до КАС?» потрібно ставити після двох інших: «Скільки азоту потрібно культурі?» та «Куди ми хочемо його доставити — на листок чи до ґрунту?»

Що важливіше за пропорцію КАС і води?

Для правильного застосування КАС потрібно одночасно враховувати:

  • потребу культури в азоті;
  • результати ґрунтової, рослинної або тканинної діагностики;
  • заплановану норму азоту;
  • культуру та фазу її розвитку;
  • температуру й вологість повітря;
  • стан листкової поверхні;
  • спосіб внесення;
  • тип форсунок і розмір крапель;
  • норму виливу;
  • рівномірність руху обприскувача та відсутність перекриттів.

І лише після цього можна визначати, чи потрібно розбавляти КАС і який об’єм води буде технологічно доцільним.

Розбавлення КАС водою знижує концентрацію солей у робочому розчині й може суттєво зменшити ризик опіків. Але вода не робить будь-яку дозу КАС автоматично безпечною.

Результат залежить від норми азоту, культури, фази розвитку, температури, стану листків, розміру крапель і способу внесення.

Якщо потрібно внести значну дозу азоту, розчин варто спрямовувати до ґрунту великою краплею, струменевими форсунками або розливними трубками. Позакореневе підживлення — це інше технологічне завдання, для якого використовують невеликі дози та значно нижчі концентрації.

Отже, вода — дієвий інструмент зниження концентрації та фітотоксичності КАС, але не універсальний захист від неправильно підібраної дози, несприятливої погоди чи помилок під час внесення.